4. Єдиний казначейський рахунок – основа платіжної системи виконання бюджетів
4.1. Особливості запровадження та функціонування
Єдиного казначейського рахунку
З моменту створення Державного казначейства України виникло питання створення Єдиного казначейського рахунку.
Ще в грудні 1997 р., на прохання української делегації, Світовим банком були надані пояснення з приводу тлумачення терміну “Єдиний казначейський рахунок”, який є набором рахунків, що обробляються казначейством і, як правило, є в розпорядженні Національного банку України або його відділень на обласному рівні. Якщо Національний банк України не має свого відділення на певному рівні, наприклад, районному, ЄКР може бути відкрито в комерційних банках. Ці рахунки в комерційних банках повинні підлягати щоденному або періодичному клірингу, а всі залишки коштів перераховуватися на ЄКР в НБУ.
Таке тлумачення співпадає з поглядами фахівців об’єднаного Віденського інституту МВФ, які вважають, що ЄКР – необхідний елемент управління операціями Державного казначейства. Таким чином, йдеться про необхідність створення ЄКР як інструменту, що дозволив би вирішити проблеми касового управління коштами, які знаходяться в розпорядженні казначейства, а саме:
– реалізувати оптимальний шлях платежів до Державного бюджету та розпорядників бюджетних коштів;
– скоротити або зовсім не допускати залишки коштів на рахунках їхніх розпорядників;
– централізувати або децентралізувати здійснення бюджетних платежів через систему органів казначейства.
Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його введення на кожному рівні (районному, обласному, центральному) або тільки на центральному. При цьому Державне казначейство України може виступати стосовно банківської системи як клієнт або як її учасник, використовуючи систему електронних платежів банку.
Головне, щоб казначейство мало можливість здійснювати контроль за станом цих рахунків у режимі реального часу й оптимально переміщувати кошти туди, де вони потрібні.
Одним із механізмів управління ресурсами, що застосовується багатьма казначействами, є злиття залишків коштів наприкінці дня на єдиному рахунку. Метою цього є залучення коштів для інвестування їх у відповідні інструменти на фінансовому ринку або визначення обсягів коштів, що необхідно залучити.
Офіційним підтвердженням відповідних кроків казначейства було прийняття постанови КМ України від 15 вересня 1999 р. № 1721 “Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства” [51], яка визначила введення ЄКР на обласному рівні казначейства й модель обслуговування казначейства в системі електронних платежів (СЕП).
Платіжна система виконання бюджетів є частиною національної платіжної системи, в якій держава виступає в ролі отримувача і відправника платежів бюджетів. Під платежами бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки – від зовнішнього платника до держави. Тобто, платіж складається з двох складових: надходжень і виплат. Якщо переказ коштів здійснюється між кількома державними відомствами, то це внутрішні платежі в системі органів Держказначейства.
Одним із чинників створення внутрішньої платіжної системи є реформування системи бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, що надало можливість забезпечити прозорість звітних даних щодо виконання бюджету.
Функціонування внутрішньої платіжної системи дозволяє:
– щоденно отримувати реальну інформацію про грошові ресурси, що дає можливість оптимально їх використовувати на принципах наочності та об’єктивності;
– ефективно управляти наявними ресурсами та оперативно задовольняти першочергові та інші потреби розпорядників бюджетних коштів згідно із Законом України “Про Державний бюджет України”;
– забезпечувати прозорість та контроль за цільовим направленням бюджетних коштів;
– своєчасно здійснювати перерахування належних коштів всім рівням бюджетів для подальшого їх направлення на виконання соціальних програм органів місцевого самоврядування.
Цей процес базується на таких принципах:
– доступність для центрального апарату казначейства ресурсів, які обліковуються на двадцяти семи кореспондентських рахунках його обласних управлінь;
– можливість вільного перерозподілу ресурсів між усіма кореспондентськими рахунками управлінь казначейства в межах ЄКР Державного бюджету;
– уникнення зустрічних грошових потоків між доходами Державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та видатками розпорядників бюджетних коштів, що здійснюються на тій самій території;
– можливість спрямування на видатки загального фонду Державного бюджету всіх наявних (як бюджетних, так і небюджетних) ресурсів, які обліковуються на кореспондентських рахунках управлінь казначейства (наприклад, кошти суб’єктів господарювання, фондів, які обслуговуються казначейством);
– виділення асигнувань розпорядниками бюджетних коштів обласного рівня розпорядникам бюджетних коштів районного рівня на підставі інформації про прийняті зобов’язання.
Діюча платіжна система виконання бюджетів на сьогодні регулюється НБУ, Мінфіном України, Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.
На центральному рівні казначейства на регулярній основі здійснюється складання місячних касових прогнозів із щоденним їх поновленням залежно від стану виконання доходної частини Державного бюджету та динаміки ресурсів на ЄКР. З урахуванням цього здійснюється управління наявними ресурсами в системі казначейства. Можна стверджувати, що незалежно від моделі доступу до СЕП НБУ та організації ЄКР казначейство забезпечило управління коштами в межах його системи.
Ось чому модель організації ЄКР та управління коштами на обласному рівні є на сьогодні оптимальною, оскільки дозволяє уникати касових розривів при виконанні Державного бюджету.
Казначейське виконання бюджету за доходами і видатками включає облік надходжень платежів, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов’язань, дозвіл на право здійснення видатків в межах затверджених асигнувань та проведення платежів розпорядників та користувачів бюджетних коштів.
У процесі виконання бюджетів за доходами органи державного казначейства здійснюють відкриття аналітичних рахунків в управліннях ДКУ для зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів ) до бюджетів та до державних цільових фондів. Рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі казначейства України, затверджених наказом ДКУ від 28.11.2000 р. № 119 [14, 27].
Державне казначейство здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в установах уповноважених банків відкрито Єдиний казначейський рахунок.
Єдиний казначейський рахунок – основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.
Єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Державному казначейству України в НБУ для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) у відповідності до Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.12.99 N 621 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2000 N 53/4274 [16].
Єдиний казначейський рахунок об’єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У балансі казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок.
Управлінням казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (територіальні управління казначейства) рахунки у Національному банку не відкриті. Безпосереднім учасником СЕП НБУ є Державне казначейство України.
Для відображення операцій, проведених через СЕП НБУ протягом банківського дня, у СЕП НБУ Державному казначейству та територіальним управлінням казначейства відкриті технічні рахунки. У балансі казначейства України відкриті відповідні субрахунки територіальних управлінь.
Операції, проведені органами казначейства через СЕП НБУ, відображаються на технічному рахунку казначейства та на відповідних технічних рахунках територіальних управлінь, у балансі казначейства – на відповідному єдиному казначейському рахунку та субрахунках територіальних управлінь.
Казначейство України керує видатковими операціями територіальних управлінь, що проводяться через СЕП НБУ, за допомогою механізму встановлення ліміту технічного рахунку та ліміту початкових оборотів у СЕП НБУ.
Казначейство України формує щоденний оборотно-сальдовий баланс рахунків, що є підставою для отримання інформації щодо фактичної наявності коштів для прийняття управлінських рішень та проведення фінансових операцій.
В органах казначейства, у свою чергу, відкрито:
– рахунки для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;
– рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів;
– рахунки підприємствам, установам, організаціям тощо за операціями, що не відносяться до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами казначейства.
Зазначені рахунки відкриваються на балансі органів казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом ДКУ від 28.11.2000 N 119, із змінами та доповненнями [27].
Операції за рахунками, відкритими в органах казначейства, здійснюються засобами програмного забезпечення Державного казначейства України.
Схема виконання бухгалтерських проведень за рахунками визначається технологією обробки платіжних документів у платіжній системі казначейства України.
Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує:
– можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;
– надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями;
– оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.
Державне казначейство України організовує, контролює і забезпечує роботу Єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-обчислювальну систему казначейства. Територіальні органи казначейства здійснюють попередній контроль за використанням наявних ресурсів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів, що встановлюються казначейством для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу, затвердженого відповідним головним розпорядником.
Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку перераховує через систему своїх органів у межах кошторису доходів і видатків кошти в обсягах, визначених головними розпорядниками або розпорядниками коштів II ступеня. При надходженні коштів до органу казначейства за місцезнаходженням розпорядника бюджетних коштів зарахування здійснюються на відповідні рахунки, які є складовою частиною Єдиного казначейського рахунку, що відкриваються згідно з порядком, встановленим нормативними актами.
4.2. Аналітичні та реєстраційні рахунки
4.2.1. Відкриття аналітичних рахунків
Інструкція про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі казначейства [14] регламентує правила відкриття рахунків на балансі органів казначейства за Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів, а також встановлює правила кодування аналітичних рахунків за балансовими рахунками, рахунками бюджетного, управлінського та позабалансового обліку.
Правила відкриття аналітичних рахунків по виконанню бюджетів ґрунтуються на Законі України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, плані рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів та нормативно-правовій базі бюджетного процесу.
Відкриття рахунків за коштами місцевих бюджетів, а також відкриття рахунків клієнтам органів казначействаУкраїни, в тому числі взаємовідносини казначейства з розпорядниками коштів бюджету, одержувачами коштів та іншими клієнтами регламентується окремими порядками.
Рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3111. Рахунки з обліку надходжень коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки, відкриваються за балансовим рахунком 3121. Рахунки для зарахування коштів, що розподіляються між загальним та спеціальними фондами державного бюджету, відкриваються за балансовим рахунком 3131. Рахунки для зарахування коштів, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, відкриваються за балансовим рахунком 3311. Рахунки для зарахування коштів, тимчасово віднесених до доходів державного бюджету, що підлягають розподілу, відкриваються за балансовим рахунком 3411. Рахунки для зарахування інших коштів, тимчасово віднесених на доходи державного бюджету, відкриваються за балансовим рахунком 3412 для зарахування коштів, які надходять від реалізації податкової застави.
Після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік може бути змінений перелік видів доходів, що зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за відповідним балансовим рахунком.
Для акумулювання коштів загального фонду державного бюджету відповідно до Порядку казначейського виконання державного бюджету за доходами відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3112. Передбачається відкриття трьох аналітичних рахунків
Для акумулювання коштів спеціального фонду, які направляються на спеціальні видатки державного бюджету, з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3121 відповідно до Порядку казначейського виконання державного бюджету за доходами, відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3122 окремо за кожним видом надходжень.
Для акумулювання коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3132.
Відповідно до призначення бюджетних коштів рахунки розпорядників коштів бюджету, відкриті в органах казначейства, поділяються на такі види:
1. Особові рахунки:
– особові рахунки для обліку коштів до розподілу загального фонду державного бюджету;
– зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду державного бюджету;
– особові рахунки для обліку коштів до розподілу спеціального фонду державного бюджету;
– зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду державного бюджету.
2. Реєстраційні рахунки для обліку коштів загального фонду державного бюджету.
3. Спеціальні реєстраційні рахунки:
– реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів;
- реєстраційні рахунки для обліку коштів на виконання окремих доручень;
- реєстраційні рахунки для обліку інших власних коштів;
- реєстраційні рахунки для обліку субвенцій, одержаних з бюджету іншого рівня;
- реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спеціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів;
- реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ.
4. Рахунки для обліку депозитних сум розпорядників коштів бюджету.
Рахунки розпорядників коштів державного бюджету в органах казначейства України мають закриватись в кінці бюджетного року і відкриватись з початком нового бюджетного року за умов визначення відповідних бюджетних установ розпорядниками коштів бюджету в установленому порядку.
Зведені особові рахунки головних розпорядників коштів бюджету за коштами загального та спеціального фонду відкриваються в казначействі України на центральному рівні за балансовими рахунками 3513 та 3514. Ці рахунки призначені для зарахування коштів на підставі затверджених Міністром фінансів України пропозицій на виділення коштів з державного бюджету та щоденних розпоряджень Голови Державного казначейства України про виділення коштів головним розпорядникам в разі, якщо при виділенні коштів не зазначається код функціональної класифікації видатків.
Особові рахунки розпорядників за коштами загального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3511 на ім’я головних розпорядників та розпорядників другого ступеня.
Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами загального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3521.
Особові рахунки розпорядників коштів за коштами спеціальною фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3512.
Спеціальні реєстраційні рахунки за коштами спеціального фонду відкриваються за балансовим рахунком 3522 окремо за кожним з видів коштів: спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні кошти, субвенції, отримані з бюджетів інших рівнів, інші кошти спеціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів, інші кошти спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ.
Рахунки для обліку депозитних сум, отриманих розпорядниками коштів відкриваються за балансовим рахунком 2312.
Відповідно до нормативно-правової бази бюджетного процесу, в тому числі окремих рішень КМ України, в органах казначейства відкриваються рахунки одержувачам коштів – підприємствам, установам та госпрозрахунковим організаціям, що не мають статусу бюджетних установ чи організацій, а отримують кошти з державного бюджету як державну фінансову допомогу, або які уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм через голов-них розпорядників коштів бюджету або розпорядників коштів нижчого ступеня.
Рахунки одержувачів коштів державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3711.
Відповідно до нормативно-правової бази бюджетного процесу в органах казначейства відкриваються рахунки іншим клієнтам, наприклад, підприємствам паливно-енергетичного комплексу для проведення розрахунків з погашення взаємних заборгованостей. Рахунки іншим клієнтам відкриваються за балансовим рахунком 3712.
Процес надходження коштів по доходах Державного бюджету України є складним і відбувається у декілька етапів, у яких активну участь беруть органи казначейства.
Платники податків, рахунки яких відкриті в установах комерційних або Національного банків, перераховують платежі до Державного бюджету на доходні рахунки органів казначейства, які знаходяться в установах уповноважених банків на відповідній території і відкриті з кожного їх виду. Подальший рух коштів здійснюється за схемою: кошти, що надійшли на рахунки по доходах в органи казначейства в автономному режимі перераховуються на транзитний (технічний) рахунок регіонального управління Національного банку, а потім – на зведений рахунок “Кошти Державного бюджету” Державного казначейства України.
Загальна сума надходжень перераховується на Єдиний казначейський рахунок для здійснення чергового кола платежів за видатками.
Участь органів Держказначейства у цих процесах орієнтована на те, щоб максимально правильно визначити обсяг ресурсної бази Державного бюджету як в цілому, так і за окремими видами доходів в адміністративно-територіальному розрізі, і необхідна для визначення пріоритетних на сучасному етапі напрямів і обсягів фінансування Державного бюджету.
Зазначені вище рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему Єдиного казначейського рахунку, яка виконує облік усіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість казначейству мати в реальному режимі часу інформацію про баланс Єдиного казначейського рахунку; рух коштів по доходах і видатках Державного бюджету; рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі Державного казначейства.
Наявність на центральному рівні інформації про стан і рух бюджетних коштів на кожному із етапів їх проходження, деталізація обліку надає урядові і головним розпорядникам бюджетних коштів великі можливості для маневрування ресурсами та оперативного контролю за ними.
4.2.2. Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків
1. Особові рахунки для обліку коштів до розподілу загального фонду державного бюджету:
3511КОVVVN,
де К – ключ, що вираховується автоматично;
О – ознака коштів – загальний фонд державного бюджету;
VVV – код відомчої класифікації розпорядника коштів бюд-жету;
N – параметр (довільна комбінація цифр), що забезпечує унікальність номеру рахунку відповідним набором аналітичних параметрів.
При цьому необхідно заповнити такі параметри: назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
2. Реєстраційні рахунки для обліку коштів загального фонду державного бюджету:
3521КОVVVN,
де аналітичні параметри є аналогічними особовому рахунку 3511.
3. Особові рахунки для обліку коштів до розподілу спеціального фонду державного бюджету:
3512КVVVN,
де аналітичними параметрами є назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
4. Зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду державного бюджету:
3513КОVVVN,
де аналітичними параметрами є назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.
5. Зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду державного бюджету:
3514КVVVN,
де аналітичними параметрами є назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.
6. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів:
3522К1VVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
7. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів на виконання окремих доручень:
3522К2VVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
8. Рахунки для обліку депозитних сум:
2312КVVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.
9. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших власних коштів:
3522К4VVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.
10. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку субвенцій, одержаних з бюджету іншого рівня:
3522К5VVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
11. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спеціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів:
3522К6VVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
12. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спеціальною фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ:
3522К7VVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.
13. Рахунки одержувачів коштів бюджету:
3711КVVVN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації, за якими одержувач отримує кошти з бюджету.
14. Рахунки інших клієнтів:
3712КN,
де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ тощо.
15. Рахунки для надходжень коштів до загального фонду державного бюджету:
3111KSSSN,
де SSS – символ банку, що відповідає коду бюджетної класифікації за доходами. При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства (за символом звітності банку 210 необхідно додатково вводити аналітичний параметр – код відомчої класифікації).
16. Рахунки для зарахування надходжень коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки:
3121KSSSN.
При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства (за символами звітності банку 093 “Надходження до галузевих інноваційних фондів” та 068 “Надходження коштів до галузевих фондів охорони праці” необхідно додатково вводити аналітичний параметр – код відомчої класифікації).
17. Рахунки для зарахування коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету:
3131KSSSN.
При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства.
18. Рахунки для зарахування коштів, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами:
ЗЗ11KSSSN.
При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства, код території.
19. Рахунки для зарахування коштів, тимчасово віднесених на доходи Державного бюджету, що підлягають розподілу:
3411KSSSN.
При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства, код території.
20. Рахунки для зарахування інших коштів, тимчасово віднесених на доходи державного бюджету:
3412KN.
При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства, код території,
21. Рахунки для акумулювання коштів загального фонду Державного бюджету:
3112К1 – “перший котловий”,
3112К2 – “другий котловий”;
3112КЗ – “третій котловий”.
22. Рахунки для акумулювання коштів спеціального фонду, які направляються на спеціальні видатки:
3122KSSS.
23. Рахунки для акумулювання коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету:
3132KSSS.
4.2.3. Відкриття реєстраційних рахунків
Інструкція “Про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України” від 9 квітня 1997 року N32 [15] розроблена відповідно до Положення “Про Державне казначейство”, затвердженого Постановою КМУ від 31.07.95 р. № 590 [49], щодо регулювання правових та організаційних взаємовідносин між органами казначейства України і розпорядниками коштів – міністерствами, відомствами, підприємствами, установами та організаціями, що використовують у своїй діяльності бюджетні кошти.
Для відкриття реєстраційних рахунків заводяться особові справи на розпорядників коштів. Розпорядники коштів подають до органів казначейства такі документи:
– заяву на відкриття рахунку в системі органів казначейства, підписану керівником та головним бухгалтером;
– довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із зазначенням ідентифікаційного коду;
– копію затвердженого положення або статуту про установу, підприємство, організацію, засвідчену вищестоящою установою або нотаріально;
– доведений до розпорядника коштів обсяг асигнувань, що передбачений у Державному бюджеті України, з розподілом по розділах, главах, параграфах і статтях бюджетної класифікації;
– затверджений кошторис доходів і видатків;
– картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпоряджання рахунком і підписування платіжних й інших розрахункових документів, та відбитка печатки;
– витяг з особової картки розпорядника коштів (у випадках зміни адреси та органу казначейства).
Згідно з поданими документами проводиться реєстрація розпорядників коштів у зведеному реєстрі, де на підставі централізовано встановленого Держказначейством коду кожній бюджетній установі надається номер. Дані номери є складовою частиною коду їх реєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників коштів відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації (табл. 2.11).
Таблиця 2.11 – Ознаки кодування реєстраційних рахунків
Шифр реєстраційного рахунку |
|
Перші сім цифр: XXXXXXX |
Наступні п’ять цифр: YYYYY |
Код розпорядника бюджетних коштів за програмною класифікацією видатків (КПКВ) у відповідності до функціональної класифікації видатків (КФКВ)
Наприклад: КФКВ 0942 – вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації відповідає КПКВ 2201160 – підготовка кадрів навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації |
Код розпорядника бюджетних коштів відповідно до мережі підприємств, організацій, установ, міністерств, відомств, що отримують кошти з державного бюджету в ДКУ Наприклад: Код розпорядника бюджетних коштів відповідно до мережі – Технологічний університет Поділля – 00346 |
Реєстраційний рахунок ТУП – № 220116000346 |
Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються.
Реєстраційні рахунки в органі казначейства України відкриваються після письмового повідомлення про це розпорядника бюджетних коштів.
З метою регулювання правовідносин, пов’язаних із виконанням державного бюджету, органи казначейства укладають договори з розпорядниками бюджетних коштів, на підставі яких здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів та затвердженого кошторису доходів та видатків.
Договір складається за встановленою формою і має містити в собі предмет договору, права і обов’язки сторін, порядок розв’язання спорів, строки дії договору, порядок його зміни і припинення, інші умови та юридичні адреси сторін. Договір передбачає право казначейства припиняти фінансування видатків у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюджету.
При зміні юридичної адреси чи інших реквізитів розпорядник коштів зобов’язаний у тижневий термін повідомити нові дані органу казначейства в письмовій формі. Якщо зі зміною юридичної адреси змінюється й адміністративно-територіальна підпорядкованість розпорядника коштів, то договір на розрахункове обслуговування укладається з органом казначейства за новим місцезнаходженням. При цьому реєстраційний рахунок та особова справа, відкриті за старою адресою, закриваються. Розпоряднику коштів надається витяг з особової картки, що ведеться в органі Державного казначейства, в якому відображається підсумковий результат проведених бюджетній установі видатків. Без подання даного витягу договір на розрахункове обслуговування з органом казначейства за новим місцезнаходженням не укладається.
Кожний конкретний розпорядник коштів у системі казначейства може мати кілька реєстраційних рахунків, що залежать від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.
Орган казначейства, на території якого знаходиться конкретний розпорядник бюджетних коштів, дає вказівки уповноваженому банку (у вигляді платіжного доручення) на перерахування коштів Державного бюджету за призначенням, що визначається розпорядником бюджетних коштів.
4.3. Механізми вдосконалення функціонування платіжної
системи виконання бюджетів, їх технічне забезпечення
Одним із важливих елементів платіжної системи – є технічне забезпечення здійснення платежів. На сьогодні, для належного виконання функцій, покладених на ДКУ та його територіальні відділення, запроваджено необхідні програмно-технічні комплекси, засоби захисту інформації, електронні ідентифікатори та коди для обміну електрон-ними розрахунковими документами з СЕП.
Впровадження казначейської форми касового виконання Державного бюджету України можливе за умов застосування сучасних інформаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплексне використання комп’ютерної техніки та програмних продуктів. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження прог-рами їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.
Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, є можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації інформаційно-обчислювальних процедур.
Державне казначейство України та його регіональні управління функціонують на даний час на достатньо високому рівні автоматизації, чого у зв’язку з недостатнім фінансуванням не можна сказати про значну кількість районних та місцевих відділень, а тому назріла нагальна необхідність у створенні єдиної державної системи передачі даних з високим ступенем надійності та власною системою захисту інформації (рис. 2.10).
У структурі центрального апарату та територіальних відділеннях ДКУ створені підрозділи, що виконують функції “казначейського банку” та Розрахункової палати обласного управління казна-
Рис. 2.10 – Схема функціонування “казначейської” моделі із
використанням СЕП НБУ
Примітка. ВПС – внутрішня платіжна система; МФО – міжфіліальні обороти
-чейства (РПДК). Для РПДК відкривається єдиний кореспондентський рахунок в установі Національного банку та присвоюється відповідний код МФО. Створена ДКУ внутрішня платіжна система має 28 кореспондентських рахунків, які відповідають обласному рівню адміністративного устрою, що забезпечує більш прозорий і ефективний механізм управління грошовими потоками в бюджетній системі України. Районні та міські відділення ДКУ мають коди МФО, але, не будучи безпосередніми учасниками СЕП НБУ, передають та отримують інформацію про здійснення платежів засобами внутрішньої платіжної системи казначейства. Всі рахунки з обліку доходів і видатків районних відділень ДКУ відкриваються в РПДК згідно з існуючими вимогами, причому в РПДК встановлюються певні модулі програмного забезпечення “Операційний день банку”.
Технічне забезпечення здійснення платежів за доходами забезпечується використанням програмного продукту “БАРС-98” (АБС). Автоматизована банківська система призначена для роботи з електрон-ними клієнтами та забезпечує: приймання електронних клієнтських документів, обробку та передачу їх на оплату, формування та видачу виписок, формування реєстрів та ведення архіву документів і може використовуватись для визначених категорій користувачів.
З 2001 року в Україні було введено в дію Трансакційну автоматизовану систему казначейства (ТАСК). Ця система забезпечується створенням електронної мережі, яка має зв’язок із банківською системою й пристосована до програми “клієнт банку – банк”, і є революційним кроком у вдосконаленні казначейської роботи. Схожі системи вже функціонують у розвинутих країнах, в Україні ж робота такого масштабу виконується вперше. Внутрішня інструкція казначейства дає таке визначення: “ТАСК – це система реєстрації, обліку, організації платіжного документообігу, генерації звітності фінансових операцій, які здійснюються учасниками бюджетного процесу в ході їхньої діяльності та виконання державного бюджету, місцевих бюджетів, а також спеціальних та інших власних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок цих коштів”.
Учасниками ТАСК є казначейство, установи та організації, що утримуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, спеціальні та інші власні кошти бюджетних установ та організацій і цільові фонди, виконання яких здійснюється органами казначейства.
Система розрізняє такі групи користувачів: керівництво, адміністратори, бухгалтерія, оператори. Кожен користувач має код і пароль входу до своєї ділянки в системі.
ТАСК складається з двох частин: потужного сервера, який забезпечує об’єднання, обробку та зберігання інформації та клієнтської частини. Робота з ТАСК передбачає надання користувачами бюджетних коштів інформації в електронному вигляді (з дискет вводиться в клієнтську частину), хоча у нестандартних випадках можливе введення інформації вручну. Основними принципами системи є:
- збереження і обробка інформації у табличному вигляді;
- побудова таблиць за правилом подвійного запису бухгалтерського обліку;
- кореспонденція вмісту таблиць між собою, що потребує введення інформації не більше одного разу;
- вбудована система перевірки, яка керується балансовим критерієм бухгалтерського обліку;
- неможливість вилучення безслідно із системи раніше введених даних – існує система виправлень (сторнування, позначення символами “вилучено” тощо).
Отже, ТАСК поєднує в собі функції виконання бюджету, контролю і обліку; звітність може бути сформована як щодня, так і за більші проміжки часу. ТАСК має вимоги до інформації, що вводиться, – дуже деталізоване кодування рахунків: кожен вид операцій має свій рахунок і не буває неоднозначності трактування напряму використання коштів. Система потребує закінчення всіх операцій того ж дня (закриття операційного дня, відкриття операційного дня), вона налаштована на режим банківської системи, а також має можливість розширюватися і вдосконалюватися без перепрограмування. Системи ТАСК умовно поділяються на такі основні групи:
- головна книга – показує залишки на рахунках і дати руху коштів, у тому числі на рахунках бюджетних і кошторисних призначень. Інформація до неї вноситься автоматично самою системою через кореспонденцію з іншими групами даних, які заповнюються користувачами;
- бюджетна книга – містить інформацію щодо залишків на рахунках бюджетних і кошторисних призначень, також заповнюється автоматично;
- журнал операцій – фіксує в хронологічному порядку всі операції, здійснені в системі, дає змогу відслідкувати всі проведені в системі операції з розшифровкою бухгалтерських проведень за рахунками із заданої операції за вибраний період часу;
- документи – містить перелік і характеристику документів, які введені в систему. Класифікує їх за типами (платіжні, документи розпорядників коштів, документи за асигнуваннями, інші), періодом вводу, статусом (ще не проведені в головній книзі, проведені в голов-ній книзі, вилучені);
- протокол роботи – фіксує ким, коли і які операції були проведені в системі;
- довідники – містять довідкову інформацію (система кодування рахунків, бюджетна класифікація, типи документів і операцій, перелік податкових органів, місцевих бюджетів тощо). Система містить реєстр розпорядників коштів, дані про територіальне розташування установ, підприємств та організацій і розгортку підвідомчих їм органів.
Щодо ролі окремих ланок казначейства в ТАСК, то, як зазначено в Концепції розвитку Державного казначейства за умов функціонування Єдиного казначейського рахунка, районні та міські відділення Держказначейства функціонують за двома схемами – залежно від кількості клієнтів, документообігу та інших чинників навантаження:
- відділення казначейства мають коди МФО, але не є безпосередніми учасниками СЕП НБУ, а передають та отримують інформацію через клієнтську частину ТАСК;
- відділення казначейства не мають коду МФО, не є безпосередніми учасниками СЕП НБУ, а передають і отримують інформацію через найближчі територіальні управління казначейства. Такі відділення є інформаційними ланками територіальних управлінь, отримують від них вихідну інформацію і слугують аналогом виносного робочого місця, а тому у банківській системі їх структура максимально спрощена і з найменшою кількістю працівників.
Центральний апарат казначейства та територіальні управління мають змогу користуватися СЕП НБУ незалежно один від одного:
– по-перше, сучасний світ розвивається інтенсивніше, ніж десятиліття тому, і головною цінністю стає не стільки матеріальний продукт, скільки інформація. Держава, звичайно, не підприємець, але вона не має права ігнорувати закони нового суспільства і дозволяти собі діяти застарілими методами, які мають іншу ціннісну орієнтацію. Отже, впровадження ТАСК необхідне з точки зору прогресу;
– по-друге, така система дає змогу чіткіше визначити функції казначейства відносно інших державних органів, таких як саме Міністерство фінансів (наприклад, із питань управління внутрішнім державним боргом), органи державного контролю за виконанням бюджету. Така система повинна звести до мінімуму дублювання функцій цих органів, тому що вона не передбачає неоднозначності;
– по-третє, залучення до виконання бюджету банківської системи означає спрощення ходу самих операцій, тому що проведення операцій на рахунках є однією з банківських функцій, а підпорядкування режиму казначейства банківському режиму операційного дня й подання документів у електронному вигляді може усунути проблемунаднормових авралів під час перевірки напрямів використання бюджетних коштів, які іноді мають місце в установах казначейства;
– по-четверте, перевагою є автоматизований контроль відповідності інформації стандартам бухгалтерського обліку і зменшення обсягів паперової роботи. Однак, впровадження такої системи передбачає як підвищення кваліфікації працівників казначейства, так і комп’ютеризацію бюджетних установ;
– по-п’яте, впровадження у бюджетних установах бухгалтерського обліку знову ж таки робить результати їх діяльності значно прозорішими і полегшує процес контролю.
Щодо проблем, які виникають при впровадженні системи, то виникла необхідність суворої конфіденційності доступу до мережі, створення дуже досконалої системи кодування. Воднораз державні органи, які співпрацюють із Державним казначейством, наприклад, Рахункова палата України, змушені створити власні інформаційні системи. Тому і законодавча, і виконавча влада повинна продовжувати комп’ютеризацію своєї діяльності й застосування новітніх технологій.
Проте, існуючий рівень комп’ютеризації недостатньо допомагає працівникам казначейства чітко та послідовно здійснювати бухгалтерський облік та формування звітності. В даний час існує кілька програмних комплексів “Операційний день казначейства”, але жоден з них не забезпечує, в достатній мірі, виконання поставлених перед УДК задач. Вирішуючи задачі автоматизації обліку і виконання бюджетів, слід враховувати наступні фактори:
1) високу трудомісткість та велику питому вагу ручної обробки інформації;
2) необхідність оперативної реєстрації операцій і обліку;
3) постійні зміни в звітності, бюджетній класифікації і т.п.
Враховуючи вищезазначені фактори, слід відмітити, що перед УДК поставлені нові завдання – впровадження з липня 2002 року програмного комплексу “АС КАЗНА”, що є необхідним при казначейській системі виконання бюджетів за видатками, оскільки, володіючи гнучкістю, він забезпечує адаптацію до вимог, що постійно змінюються.
“АС КАЗНА” призначений для автоматизації операцій з фінансування і оплати рахунків розпорядників коштів бюджетів, що проводяться органами ДКУ всіх рівнів та виконує такі функції:
- ведення реєстру розпорядників коштів;
- ведення мережі бюджетних підприємств та організацій;
- ведення кошторису бюджетних організацій;
- фінансування підприємств і розподіл бюджетних коштів;
- формування вихідних електронних платіжних документів на перерахування коштів в державний та місцеві бюджети, а також документів на відновлення касових видатків;
- формування форм звітності, визначених нормативними документами ДКУ;
- формування звітної інформації для нижчих відділень казначейства, для органів ДПА та місцевих фінансових органів (за поперед-ньо укладеною угодою);
- введення довідкової інформації.
Цей програмний комплекс побудований на основі найсучасніших комп’ютерних технологій, зокрема, технології Internet, та забезпечує ширше коло функціональних можливостей, ніж попередні автоматизовані системи. Запровадження його вимагає створення глобальної комп’ютерної мережі органів ДКУ, наявності в органах ДКУ висококваліфікованих фахівців в галузі інформаційних технологій та телекомунікацій.
Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою – це стосунки, що здійснюються шляхом обміну інформацією у вигляді документів за встановленими Національним банком формами та певними вимогами щодо їх заповнення.
Облік касових операцій за доходами базується на щоденній банківській звітності за видами податків, яка на сьогодні є єдиним джерелом інформації про виконання державного бюджету за доходами.
Нині система “Банк-клієнт” є програмно-апаратним комплексом, що виконує функції інтерфейсу між казначейством та обласним управлінням НБУ. У режимі реального часу казначейство має можливість:
– приймати та передавати платіжні документи;
– володіти інформацією про проходження в системі електрон-них платежів відісланих платежів;
– одержувати повну інформацію про стан власних рахунків у динаміці їх змін;
– оперативно і без проблем відправляти платежі;
– безпосередньо отримувати платежі у всій повноті.
Чимало переваг отримав і банк:
– зменшено частку механічної ручної праці, пов’язаної з набором платіжних документів клієнта, внаслідок зменшується кількість помилок, що їх можуть допускати працівники операційного відділу;
– зменшено витрати на обслуговування клієнтів, підвищено банківський сервіс, якісно оптимізується праця.
Казначейське виконання державного бюджету за видатками здійснюється шляхом переказу коштів від казначейства України до його територіальних органів.
Державне казначейство України щоденно, після прийняття рішення про виділення коштів Держбюджету, доводить до головних розпорядників коштів обсяги асигнувань у розрізі функціональної та економічної бюджетної класифікації, а останній розподіляє їх між підвідомчими установами.
Головні розпорядники коштів подають до казначейства України розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій.
Територіальні органи казначейства здійснюють видатки Державного бюджету шляхом оплати рахунків розпорядників коштів вищого органу казначейства, згідно з реєстром на здійснення видатків.
При цьому за головними розпорядниками коштів Державного бюджету повністю зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів відповідно до функцій і пріоритетів розвитку галузей, а за розпорядниками коштів – першочерговості проведення виплат та напрямків виплат відповідно до залишків коштів на рахунках за кодами економічної класифікації.
Якщо останні встигають до 16 години оформити та подати до казначейства України на електронних та паперових носіях розподіл коштів між підвідомчими установами в розрізі територій, то перерахування з Єдиного казначейського рахунку на реєстраційні рахунки та відповідні території здійснюються того самого дня.
Крім нових програмних продуктів і комп’ютерних технологій органи ДКУ запроваджують програмні продукти по автоматизації формування додаткових форм звітності, автоматизованої роботи системи електронної пошти та ін. А перспективними напрямками роботи є створення систем автоматизованого контролю за роботою комп’ютерних систем та автоматизації управлінського процесу в органах ДКУ.